Мета: виховувати в учнів почуття патріотизму, формувати національну свідомість, високі якості громадянина України.
Обладнання: національна атрибутика, вислови про Батьківщину, карта України, український віночок, композиція з пшениці і калини.
Хлопчик і дівчинка.
Хлопчик. Усі люди мають свої імена.
Дівчинка. Я – Софія.
Хлопчик. Я – Роман.
Дівчинка. Моє село – Підцир’я
Хлопчик. Ми живемо на Волині.
Дівчинка. Місцина, на якій ти народився, де живуть твої батьки, де народилися і виросли твої дідусь і бабуся, де жили і працювали їхні батьки, зветься Батьківщиною.
Моє село –Підцир’я. Тут протікає річка Цир. Міста Київ і Одеса, Донецьк і Львів, Луганськ і Луцьк і багато-багато інших великих і малих міст і сіл; гори Карпати і Крим; степи й ліси, що розкинулися навколо міст і сіл, у яких живеш ти і багато таких же гарних і розумних хлопчиків та дівчаток…
Хлопчик. Усе це - наша рідна земля, наша спільна Батьківщина.
Дівчинка. Ім’я їй… Знаєш?
Хлопчик. Україна.
Дівчинка. Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе чудуватися повік.
Хлопчик. Україно! Ти моя молитва,
Ти моя розлука вікова,
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
В. Симоненко
Ведуча 1. Одна батьківщина і двох не буває, місця, де родилися, завжди святі… Це істина, яку ми повинні пам’ятати все життя.
Ведуча 2. Рідний край, рідна земля, Батьківщина, Україна… Які це прості й разом із тим прекрасні і святі для нас слова. Велика і священна любов до Батьківщини жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях її кращих синів і дочок.
Ведуча 1. Україна… В одному вже тільки цьому слові і для нашого вуха і навіть для вуха чужинця бринить ціла музика смутку і жалю…
Ведуча 2. Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її…
Ведуча 1. На сторожі України стоїть закон і Збройні сили України, весь український народ. Кожна п’ядь української землі окроплена кров’ю мільйонів наших предків, які захищали нашу землю від численних орд загарбників, зайд, окупантів. Тому українська земля свята. За неї віддали життя найславніші лицарі нашого народу.
Ведуча 2. У боротьбі за краще європейське майбутнє наш народ зустрівся з агресією Російської Федерації, нашого слов’янського брата. РФ анексувала Крим, а зараз веде неоголошену війну на сході України. Наші військові захищають єдину, неподільну, соборну Україну.
Учень. Лукаш Назарчук
У рік Шевченка, генія Тараса
Повстав народ, замучений в ярмі,
І воля на Майдані зайнялася
Вогнем ненависті до зради і брехні.
Ще зовсім юні козаки в двобої
Життя вплели у пам’яті вінки
І розписались молодою кров’ю
У книзі поколінь на всі віки,
Щоб ожила, як фенікс, Україна
Серед Галактик і серед світів…
Усміхнена із матір’юдитина –
То божество, - пророк нам заповів.
Ведуча 1. Протягом лише двох останніх місяців наш мирний поліський край поховав кращих своїх синів. Не може заснути від втрати сина згорьована мати, ковтає гіркі сльози молода вдова, сумують за татком дітки. Вони оплакують своїх синів, чоловіків, батьків – істинних борців за незалежність, які поклали свої душу й тіло за Україну за кожного з нас.
2-й учень. Камінь-Каширщина оплакує полеглих воїнів-героїв, життя яких обірвалося на східних фронтах України. Тоболи попрощалися з Миколою Корольком, Грудки з Іваном Сотником, Видерта всім селом ховала Дмитра Герасимика, Полиці - Сергія Приймака, Качин–МиколуПавляшика, Камінь-Каширський провів в останню путь Сергія Дем’яника, Склезя Сергія, село Волиця - Олександра Шеметюка.
Вадим Крищенко
Слово убитого солдата
Я – солдат. Я загинув, поліг на війні,
Бо покликала нас Україна: вперед!
Двадцяти чотирьох не було ще мені,
Коли куля пробила мені бронжелет.
Вкоротив мені віку російський свинець,
Ворог цілив у друга, а в мене попав.
Скільки доль молодих і гарячих сердець
Відійшло в небеса в кононаді заграв!
У бою смерть жорстока не всіх обмине.
Я собою закрив шлях до злих лихоліть.
Голос мій з далини просить тільки одне:
Ви матусі коханій сльозу обітріть.
Все, що міг, я віддав, не сховавшись для втіх…
Не кляну я нікого, що доля така.
Я жалкую лише, що у світі не зміг
Залишити на спомин доньку чи синка.
Щоб дитятко зростало, як той ясинок,
На землі, котру встиг я колись захистить.
Може, інша донька, може, інший синок
Пригадає отих, хто в землі вже лежить.
Хай Вкраїна живе – це мені головне.
Хай не знає вона більше кривди і зрад.
А висока зоря хай тепло осяйне
Прикладає туди, де спить вічно солдат.
Ведуча 2. Там, де загинули ці сповнені мрій та надій молоді хлопці, всього за якусь тисячу кілометрів від наших домівок, гримлять кулеметні черги та свистять залпи мінометів і смертоносних «Градів». Там люди живуть зовсім іншим життям, абсолютно протилежними реаліями.
3-й учень. Волонтери кидають всі свої сили на те, щоб хоч якось допомогти військовим, бійцям добровольчих батальйонів. Тисячі людей чергують у лікарнях Дніпропетровська, Запоріжжя, Харкова, дні і ночі сидять біля поранених, надають їм психологічну допомогу, шукають для них ліки, збирають одяг і навіть плетуть шкарпетки. Інші, більш відчайдушні, під обстрілами, ризикуючи життям, везуть хлопцям на передову найнеобхідніші для них речі – придбані власним коштом бронжелети, тепловізори, захисні каски. Там зовсім інше життя…
Ведуча 1. Із Небесної Сотні почалися вбивства українського населення у так званий «мирний час».
Лукаш Назарчук
У Берестечку зрадили чужинці,
А в Києві розстрілюють свої,
Моголи голі, тамерланці, німці,
Запроданці, московські холуї.
Їх жде прокляття від людей і Бога,
Як не прийде у серце каяття,
Як втоплять у крові святу дорогу
До правди, воскресіння, до життя.
Ми вірим: усміхнеться перемога
Онукам нашим, правнукам, синам;
Уже немає іншої дороги,
Як та, що воля освітила нам.
Смерть героїв не можна забути. Бо вони віддали життя за наше майбутнє. І не можна простити. Бо ті, хто їх убив, цілилися в кожного з нас. Кожного дня під час АТО гине чийсь син, батько, брат, товариш… Герої не вмирають. Імена цих людей завжди пам’ятатиме вся Україна, адже вони загинули за право кожного з нас жити на своїй землі, бути вільним народом у демократичній державі. На знак вшанування світлої пам’яті тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, схилімо голови і пом’янімо їх хвилиною мовчання.
Пам’яті загиблих на Майдані
Мамо,не плач, я повернуся весною.
Пташиною в шибку вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач, так судилося, ненько,
Вже слово «Матусю» не буде моїм.
Прийду й попрошуся у сон Твій тихенько,
Розкажу я Тобі, як живеться у домі новім.
Мені колискову вже ангел співає,
І рана смертельна вже не болить,
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,
Душа за тобою, Рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині Ти будеш сама,
Тебе я люблю, як люблю Україну,
Вона, як і Ти, була в мене одна.
Ведуча 2. Важкою дорогою йде наша країна, дорогою ціною виборює право називатися незалежною, вільною, великою Українською державою.
Учениця. Скільки топтали нас, палили і гнітили,
Скільки з корінням рвали, але не скорили.
Ми, як вода цілюща, знову оживали,
Ще й рясним, буйним цвітом розквітали.
Й вставали, поки зовсім ми не встали
На повний зріст, на повну нашу силу,
Щоб прославити Україну милу.
Ведуча 1. Українська земля – це наша земля по праву. Вона прекрасна, родюча, багата, співуча. І щоб вона залишилась такою багато-багато років, ми повинні її берегти і любити.
Обладнання: національна атрибутика, вислови про Батьківщину, карта України, український віночок, композиція з пшениці і калини.
Хлопчик і дівчинка.
Хлопчик. Усі люди мають свої імена.
Дівчинка. Я – Софія.
Хлопчик. Я – Роман.
Дівчинка. Моє село – Підцир’я
Хлопчик. Ми живемо на Волині.
Дівчинка. Місцина, на якій ти народився, де живуть твої батьки, де народилися і виросли твої дідусь і бабуся, де жили і працювали їхні батьки, зветься Батьківщиною.
Моє село –Підцир’я. Тут протікає річка Цир. Міста Київ і Одеса, Донецьк і Львів, Луганськ і Луцьк і багато-багато інших великих і малих міст і сіл; гори Карпати і Крим; степи й ліси, що розкинулися навколо міст і сіл, у яких живеш ти і багато таких же гарних і розумних хлопчиків та дівчаток…
Хлопчик. Усе це - наша рідна земля, наша спільна Батьківщина.
Дівчинка. Ім’я їй… Знаєш?
Хлопчик. Україна.
Дівчинка. Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе чудуватися повік.
Хлопчик. Україно! Ти моя молитва,
Ти моя розлука вікова,
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
В. Симоненко
Ведуча 1. Одна батьківщина і двох не буває, місця, де родилися, завжди святі… Це істина, яку ми повинні пам’ятати все життя.
Ведуча 2. Рідний край, рідна земля, Батьківщина, Україна… Які це прості й разом із тим прекрасні і святі для нас слова. Велика і священна любов до Батьківщини жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях її кращих синів і дочок.
Ведуча 1. Україна… В одному вже тільки цьому слові і для нашого вуха і навіть для вуха чужинця бринить ціла музика смутку і жалю…
Ведуча 2. Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її…
Ведуча 1. На сторожі України стоїть закон і Збройні сили України, весь український народ. Кожна п’ядь української землі окроплена кров’ю мільйонів наших предків, які захищали нашу землю від численних орд загарбників, зайд, окупантів. Тому українська земля свята. За неї віддали життя найславніші лицарі нашого народу.
Ведуча 2. У боротьбі за краще європейське майбутнє наш народ зустрівся з агресією Російської Федерації, нашого слов’янського брата. РФ анексувала Крим, а зараз веде неоголошену війну на сході України. Наші військові захищають єдину, неподільну, соборну Україну.
Учень. Лукаш Назарчук
У рік Шевченка, генія Тараса
Повстав народ, замучений в ярмі,
І воля на Майдані зайнялася
Вогнем ненависті до зради і брехні.
Ще зовсім юні козаки в двобої
Життя вплели у пам’яті вінки
І розписались молодою кров’ю
У книзі поколінь на всі віки,
Щоб ожила, як фенікс, Україна
Серед Галактик і серед світів…
Усміхнена із матір’юдитина –
То божество, - пророк нам заповів.
Ведуча 1. Протягом лише двох останніх місяців наш мирний поліський край поховав кращих своїх синів. Не може заснути від втрати сина згорьована мати, ковтає гіркі сльози молода вдова, сумують за татком дітки. Вони оплакують своїх синів, чоловіків, батьків – істинних борців за незалежність, які поклали свої душу й тіло за Україну за кожного з нас.
2-й учень. Камінь-Каширщина оплакує полеглих воїнів-героїв, життя яких обірвалося на східних фронтах України. Тоболи попрощалися з Миколою Корольком, Грудки з Іваном Сотником, Видерта всім селом ховала Дмитра Герасимика, Полиці - Сергія Приймака, Качин–МиколуПавляшика, Камінь-Каширський провів в останню путь Сергія Дем’яника, Склезя Сергія, село Волиця - Олександра Шеметюка.
Вадим Крищенко
Слово убитого солдата
Я – солдат. Я загинув, поліг на війні,
Бо покликала нас Україна: вперед!
Двадцяти чотирьох не було ще мені,
Коли куля пробила мені бронжелет.
Вкоротив мені віку російський свинець,
Ворог цілив у друга, а в мене попав.
Скільки доль молодих і гарячих сердець
Відійшло в небеса в кононаді заграв!
У бою смерть жорстока не всіх обмине.
Я собою закрив шлях до злих лихоліть.
Голос мій з далини просить тільки одне:
Ви матусі коханій сльозу обітріть.
Все, що міг, я віддав, не сховавшись для втіх…
Не кляну я нікого, що доля така.
Я жалкую лише, що у світі не зміг
Залишити на спомин доньку чи синка.
Щоб дитятко зростало, як той ясинок,
На землі, котру встиг я колись захистить.
Може, інша донька, може, інший синок
Пригадає отих, хто в землі вже лежить.
Хай Вкраїна живе – це мені головне.
Хай не знає вона більше кривди і зрад.
А висока зоря хай тепло осяйне
Прикладає туди, де спить вічно солдат.
Ведуча 2. Там, де загинули ці сповнені мрій та надій молоді хлопці, всього за якусь тисячу кілометрів від наших домівок, гримлять кулеметні черги та свистять залпи мінометів і смертоносних «Градів». Там люди живуть зовсім іншим життям, абсолютно протилежними реаліями.
3-й учень. Волонтери кидають всі свої сили на те, щоб хоч якось допомогти військовим, бійцям добровольчих батальйонів. Тисячі людей чергують у лікарнях Дніпропетровська, Запоріжжя, Харкова, дні і ночі сидять біля поранених, надають їм психологічну допомогу, шукають для них ліки, збирають одяг і навіть плетуть шкарпетки. Інші, більш відчайдушні, під обстрілами, ризикуючи життям, везуть хлопцям на передову найнеобхідніші для них речі – придбані власним коштом бронжелети, тепловізори, захисні каски. Там зовсім інше життя…
Ведуча 1. Із Небесної Сотні почалися вбивства українського населення у так званий «мирний час».
Лукаш Назарчук
У Берестечку зрадили чужинці,
А в Києві розстрілюють свої,
Моголи голі, тамерланці, німці,
Запроданці, московські холуї.
Їх жде прокляття від людей і Бога,
Як не прийде у серце каяття,
Як втоплять у крові святу дорогу
До правди, воскресіння, до життя.
Ми вірим: усміхнеться перемога
Онукам нашим, правнукам, синам;
Уже немає іншої дороги,
Як та, що воля освітила нам.
Смерть героїв не можна забути. Бо вони віддали життя за наше майбутнє. І не можна простити. Бо ті, хто їх убив, цілилися в кожного з нас. Кожного дня під час АТО гине чийсь син, батько, брат, товариш… Герої не вмирають. Імена цих людей завжди пам’ятатиме вся Україна, адже вони загинули за право кожного з нас жити на своїй землі, бути вільним народом у демократичній державі. На знак вшанування світлої пам’яті тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, схилімо голови і пом’янімо їх хвилиною мовчання.
Пам’яті загиблих на Майдані
Мамо,не плач, я повернуся весною.
Пташиною в шибку вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач, так судилося, ненько,
Вже слово «Матусю» не буде моїм.
Прийду й попрошуся у сон Твій тихенько,
Розкажу я Тобі, як живеться у домі новім.
Мені колискову вже ангел співає,
І рана смертельна вже не болить,
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває,
Душа за тобою, Рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину,
За те, що віднині Ти будеш сама,
Тебе я люблю, як люблю Україну,
Вона, як і Ти, була в мене одна.
Ведуча 2. Важкою дорогою йде наша країна, дорогою ціною виборює право називатися незалежною, вільною, великою Українською державою.
Учениця. Скільки топтали нас, палили і гнітили,
Скільки з корінням рвали, але не скорили.
Ми, як вода цілюща, знову оживали,
Ще й рясним, буйним цвітом розквітали.
Й вставали, поки зовсім ми не встали
На повний зріст, на повну нашу силу,
Щоб прославити Україну милу.
Ведуча 1. Українська земля – це наша земля по праву. Вона прекрасна, родюча, багата, співуча. І щоб вона залишилась такою багато-багато років, ми повинні її берегти і любити.
Немає коментарів:
Дописати коментар