Урок пам’яті «Бабин Яр: без права на забуття»

Мета: розкрити суть трагедії Бабиного Яру як однієї із жахливих сторінок порушення права людини на життя, викрити людиноненависницьку політику нацизму, формувати в учнів усвідомлення того, що права людини, мир, життя у злагоді людей – найвищі цінності на Землі.

Бібліотекар. Наш урок присвячений трагічній пам’яті Бабиного Яру. Кожного року 29 вересня за рішенням Верховної Ради України відзначається День пам’яті. У цей день 1941 року нацисти знищили в Києві десятки тисяч громадян, мешканців міста, більшість з яких були євреями. Серед невинно закатованих були тисячі українців, росіян, громадян інших національностей. Усі 778 днів німецької окупації в Києві тривали розстріли і насильства. Злочини в Бабиному Яру перевершили всі відомі до цього часу трагедії. Але це не тільки трагедія минулої війни, це урок на майбутнє, щоб зберегти мир і запобігти насильству.

Свято «Хай буде мир у нашій рідній Україні!»

 Вступне слово бібліотекаря

Хай буде мир віднині і довіку!
Хай буде мир й замовкнуть війни злі!
І сльози щастя на своїх обличчях
Відчують усміхнені всюди матері.
Хай буде мир. Веселі будуть діти,
Спокійними скрізь стануть всі жінки.
І перестануть думати ночами,
Що десь коханий гине на війні.
Хай буде мир й замовкнуть всі гармати.
Доволі крові, сліз, нещасть і бід…
Хай відпочине змучений боями
До праці звичний чоловічий рід.
 «Хай буде мир!» –  звертаються до Бога,

Ліна Костенко « Маруся Чурай»

Інсценізація

(Чути брязкіт замків)

 Маруся.        Ось де прихилю я свою втому.
                        Чи тут змінили хоч оцю солому?
                        А втім, яка мені уже різниця?
                       Я теж убивця. Я убила Гриця.
                       Оце за те мені заплата –
                       Із кам’яних мурів кам’яная хата.
                       Старий кожух… солома… постелюсь…
                      Хоч так полежу… в пітьму подивлюсь…
 (Здалеку доноситься тупіт коней. Грають сурми)