Сьогоднішні діти, то прикипівши до екранів телевізора, то поринувши у віртуальний комп’ютерний світ, «споживають» адреналін від азартних ігор, дивоанекдотиків і ще яких тільки чудес цього яскравого, металево-бездушного світу!
- Де межа між корисним і небезпечним?! – не раз панічно перепитуємо один в одного.
- Як змусити сина (дочку) дочитати до кінця заданий за шкільною програмою твір?
Запитань більше, ніж відповідей.
Секретами виховання любові до книги і читання ділиться сім’я Бігунів, які виховують троє синів. Двоє вже школярі. Марк – учень 3 класу, Дмитро – учень 6 класу. Обидва хлопчики нагороджені грамотами «Найкращий читач року».
Батьки привчають дітей до читання книг у дуже ранньому віці. Починають з того часу, коли дитина може сидіти (5-6 місяців). У них для кожного вікового періоду є свої книги. Для найменшеньких – розвиваючі книги, які складаються з малюнків. Гортаючи сторінки, мама називає предмет чи тварину, розказує, як вона поводиться чи що робить. Дитина може переглядати її по двадцять разів за день. Але через декілька днів, коли хтось запитає маленького, де та чи інша тварина, він знайде і покаже її пальчиком. Таким чином, у дитини добре розвивається пам'ять, хоч вона ще зовсім не вміє говорити. Вона знає, як виглядають різні предмети, звірі. Крім того, дітки з раннього віку вчаться слухати, зосереджуватися. Важливо підбирати слушний час і не примушувати дитину. З найменшим сином, якому виповнився один рік, читають за обіднім столиком. І він так до цього звик, що не піде за стіл без книжки. У нього вже є улюблені книжки, і він шукає там свої улюблені сторінки. А старший син в такому віці так любив букварик, що в один рік і 4 місяці знав всі букви.
Поступово переходять до читання невеликих віршів, пісеньок, потім казочок. Читання перед сном стає звичкою. Після прочитаної казки обговорюють прочитане. Батьки запитують в дітей, хто їм найбільше сподобався, хто вчинив правильно, а хто ні.
Мама розповідає:
- Записую дітей до бібліотеки ще в дошкільному віці, домашні книги вже прочитані багато разів, і дітям хочеться чогось нового. Ми разом вибираємо книги, і я їм читаю. А з 5-6 років діти починають читати самі. Коли є матеріальна можливість, я стараюся придбати нову книгу для нашої домашньої бібліотеки. (До речі, книги в них дуже гарні. Марк часто їх приносить до школи). Вибираю казки і оповідання, які вчать дітей бути добрими, чуйними, чесними. Малюнки також мають велике значення. Хочеться, щоб дитина мала правильне уявлення про навколишній світ. На жаль, часто трапляється, що художники так зображують тварин чи людей, що дорослий не відразу зрозуміє, хто це.
Мені дуже приємно, що книга є бажаним подарунком для моїх дітей. Більшість мультфільмів і фільмів - це екранізація літературних творів. Звичайно, набагато простіше подивитися телевізор. Але я сама ще з дитинства переконана, наскільки цікавіше пережити якусь історію своєю власною уявою. Я також заохочую до цього дітей. Мій старший син, який вже читає повісті всесвітньовідомих класиків, подивившись потім фільм, згідний зі мною: читати було цікавіше.
Звичайно, у дітей різні захоплення. Але читання – це не просто корисна звичка, це цінний дар, який дуже допоможе дітям у житті. Тому варто прикладати зусилля, щоб передати дітям цей дар. Сторінками друкованого слова вони можуть мандрувати в інші краї, знайомитися з людьми, збагачуватися їхнім досвідом, а також набувати практичних знань, які допоможуть долати різні життєві труднощі. А ще важливо бути прикладом для дітей. Як правило, в читаючій родині і діти виростають читаючі. А якщо ви, посадивши дитину за читання, самі станете проводити час перед телевізором, не дивуйтеся, коли дитина під час вашої відсутності зробить те ж саме, кинувши книгу десь в куток.
Немає коментарів:
Дописати коментар