Сьогодні Україна потребує свідомих громадян. Бібліотека ж має стати
одним з основних факторів залучення молоді до національної культури й традицій. Маємо на увазі шкільну книгозбірню. Адже саме в школі «закладаються основи національної самосвідомості та духовності, прищеплюється любов до рідної мови, повага до свого народу, його історії, культури» (Концепція середньої загальноосвітньої школи).
Бібліотека ЗОШ I-IIIст. с.Підцир’я є своєрідним центром виховної роботи навчального закладу, де «панують чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книжки та культ рідного слова» (В.Сухомлинський).
одним з основних факторів залучення молоді до національної культури й традицій. Маємо на увазі шкільну книгозбірню. Адже саме в школі «закладаються основи національної самосвідомості та духовності, прищеплюється любов до рідної мови, повага до свого народу, його історії, культури» (Концепція середньої загальноосвітньої школи).
Книгозбірня ставить перед собою чітку мету – забезпечити всі аспекти навчально-виховного процесу у засвоєнні програмового та факультативного матеріалу, передати молодому поколінню соціальний досвід, багатство духовної культури народу, аби сформувати справжнього громадянина України.
Дана мета визначає наступні завдання бібліотеки:
1. Формування особистості, котра має потребу пізнавати, творити, виявляти ініціативу.
2. Виховання у школярів високих моральних якостей.
3. Формування національної гідності, любові до рідної землі, її цінностей.
Як бачимо, реалізація названих напрямків потребує великої, клопіткої і, головне, систематичної праці. Більше тридцяти років я віддала освітянській ниві. Сьогодні з упевненістю можу сказати: « Я знайшла свою «сродну працю». Бібліотека стала моїм життям».
«Мені добре у школі, бо я люблю дітей, люблю книги», – часто повторюю своїм колегам, рідним та друзям. Свідома того, що моя основна місія¬¬ – прищеплювати дітям вміння цінувати художнє слово. Тож роблю усе для того, аби книга не стала безмежним полем, котре поросло бур’яном.
Безперечно, при нинішніх соціально-економічних проблемах у державі найбільшою проблемою бібліотеки є проблема у поповненні фонду. Звісно, це має вирішити спеціальна державна програма. Але під лежачий камінь вода не тече. Постійно шукаю спонсорів, котрі допомагають з коштами для придбання нової літератури. Цьому ж сприяє постійна підтримка зв’язку з випускниками школи.
На традиційні Різдвяні зустрічі гості традиційно приходять з цінними подарунками – найчастіше з енциклопедіями, довідниками, словниками. Щорічно проводжу акцію «Подаруй книгу бібліотеці».
Комплект видавничої групи «Основа».
На базі шкільної бібліотеки здійснюється підписка комплекту журналів видавництва «Основа». Вони є хорошою підмогою в організації змістовної навчальної, виховної та методичної роботи.Тут принагідно варто згадати, що уже не один рік організовую роботу районної
Школи передового досвіду шкільних бібліотекарів, допомагаю молодим колегам в удосконаленні професійної майстерності, неодноразово приймала районні семінари бібліотекарів.
У реалізації освітніх завдань школи та функцій шкільної бібліотеки важливою є співпраця педагогів і бібліотекаря.
Постійно працюю над удосконаленням єдиної інформаційної системи, яка б допомогла учневі, вчителеві навчитися орієнтуватися у великому освітньому просторі. Педагоги неодноразово проводять свої уроки в бібліотеці, що сприяє формуванню навичок інформаційного пошуку, популяризує літературу та читання.
Ще в першому класі записую дітей до бібліотеки. Але не просто записую, а організовую урочисте свято, на якому старші товариші приймають до своєї країни Читалії молодших любителів книги.
У старших класах бібліотека пропонує інформацію з теми уроку. Коли учитель-предметник – чи то історії, чи географії, чи літератури – розпочинає нову загальну тему, підбираю до неї додаткові матеріали і проводжу з дітьми тематичний рекомендаційний бібліографічний огляд літератури. Особливу увагу бібліотека приділяє вивченню української і зарубіжної літератури. Після ретельного добору інформаційно-літературознавчих матеріалів, які розкривають різні аспекти життя та творчості письменника, оформляю книжкові полиці, проводжу бесіди, пропоную рекомендаційні списки літератури.
Дбаючи про формування інформаційної культури педагогів та учнів, проводжу бібліотечно-бібліографічні бесіди, уроки, дні бібліографії. До послуг читачів оформила «Куточок читача», де розміщені пам’ятки:
Дана мета визначає наступні завдання бібліотеки:
1. Формування особистості, котра має потребу пізнавати, творити, виявляти ініціативу.
2. Виховання у школярів високих моральних якостей.
3. Формування національної гідності, любові до рідної землі, її цінностей.
Як бачимо, реалізація названих напрямків потребує великої, клопіткої і, головне, систематичної праці. Більше тридцяти років я віддала освітянській ниві. Сьогодні з упевненістю можу сказати: « Я знайшла свою «сродну працю». Бібліотека стала моїм життям».
«Мені добре у школі, бо я люблю дітей, люблю книги», – часто повторюю своїм колегам, рідним та друзям. Свідома того, що моя основна місія¬¬ – прищеплювати дітям вміння цінувати художнє слово. Тож роблю усе для того, аби книга не стала безмежним полем, котре поросло бур’яном.
Безперечно, при нинішніх соціально-економічних проблемах у державі найбільшою проблемою бібліотеки є проблема у поповненні фонду. Звісно, це має вирішити спеціальна державна програма. Але під лежачий камінь вода не тече. Постійно шукаю спонсорів, котрі допомагають з коштами для придбання нової літератури. Цьому ж сприяє постійна підтримка зв’язку з випускниками школи.
 |
| Подарована література |
Комплект видавничої групи «Основа».
 |
|
Комплект видавничої групи «Основа»
|
 |
|
Засідання районної Школи передового досвіду
|
Ще в першому класі записую дітей до бібліотеки. Але не просто записую, а організовую урочисте свято, на якому старші товариші приймають до своєї країни Читалії молодших любителів книги.
У старших класах бібліотека пропонує інформацію з теми уроку. Коли учитель-предметник – чи то історії, чи географії, чи літератури – розпочинає нову загальну тему, підбираю до неї додаткові матеріали і проводжу з дітьми тематичний рекомендаційний бібліографічний огляд літератури. Особливу увагу бібліотека приділяє вивченню української і зарубіжної літератури. Після ретельного добору інформаційно-літературознавчих матеріалів, які розкривають різні аспекти життя та творчості письменника, оформляю книжкові полиці, проводжу бесіди, пропоную рекомендаційні списки літератури.
«Як вибрати книги для читання», «Як працювати з довідковою літературою», «Як написати реферат», «Правила користування бібліотекою».
Пріоритетним напрямком діяльності бібліотеки є формування в учнів дбайливого ставлення до підручників та навчальної книги.
Адміністрацією школи видано наказ і розроблено заходи щодо організації і проведення шкільного конкурсу «Найкращий підручник». Цим наказом затверджено оргкомітет, до складу якого входять члени батьківського комітету, групи читацького активу, які організовують рейди-перевірки стану збереження підручників, підводять підсумки, результати оголошують два рази на семестр на загальношкільних лінійках, у шкільній пресі. Дане питання обговорюється також на класних та загальношкільних батьківських зборах. Глибокий аналіз збереження підручників по класах та рівня читаності учнів робиться інформаційно-аналітичним центром під час підведення підсумків конкурсів «Найкращий підручник», «Найкращий читач», переможці яких нагороджуються грамотами. Оформлено стенд «Кращі читачі».
Завершальне Свято Книги у кінці навчального року є своєрідним підсумком роботи.
Як бібліотекар проводжу наочну пропаганду бібліотечного фонду, оформляючи книжкові виставки. Кожна така виставка – це мій погляд на світ, мій життєвий досвід.
Особливий інтерес виявили школярі до матеріалів виставок:
«Вірю в майбутнє твоє, Україно!», «Покликала нас Україна: «Вперед!», «Україна – держава європейська», «На варті наших душ – Небесна Сотня!», «Краса і велич символів державних», «Волинь з прадавності віків до наших днів», «Слава козацька не вмре, не поляже!», «Земля – наша мати», «Серпанками легенькими, казками та легендами повито рідний край», «Завжди було і вічно буде дитина з книжкою в руці», «Нехай людина добро приносить, бо світ навколо любові просить», «Гордість твоя, школо», «Зачаруй мене розмовою – українською мовою», «До книжки –з колиски».
Наша Камінь-Каширська земля – маленька частина великої Української держави. Ми любимо свою землю, без неї не уявляємо життя. Тож сьогодні намагаємося глибше і краще її пізнати.
Краєзнавство – якраз та галузь науки, що допомагає поглибити знання учнів про рідну землю. На базі шкільної бібліотеки юні краєзнавці проводять різноманітну роботу: шукають історичні документи й архівні матеріали, вивчають культуру і побут, народну творчість, укладають географічні, історичні, етнографічні описи свого краю. Краєзнавчу діяльність організовую у таких напрямках:
1. Історичне краєзнавство.
2. Літературне краєзнавство.
Велику увагу приділяю популяризації літератури про рідний край. Допомагає розібратися у вирі книг краєзнавча картотека, розділи якої постійно поповнюються. Краєзнавчий матеріал знаходжу у виданнях місцевої преси, обласних і районних газетах, довідниках та інших періодичних джерелах.
Краєзнавчі дослідження обов’язково супроводжую збиранням інформації про успішних випускників школи. Відрадно, що сьогодні бібліотека поповнилася працями талановитих земляків. Маємо підручники з кібернетики та інформатики, написані доктором технічних наук, професором, академіком Української академії інформатики Гарбарчуком Володимиром Івановичем. Подарував свої напрацювання книгозбірні перший доктор юридичних наук на Волині Колб Олександр Григорович.
Інформаційно-методичне забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей реалізую також через систематичне поповнення матеріалами тематичних папок. Відкриває перед учнями незнані сторінки минулого папка «До джерел волинської геральдики». Зміст її сприяє вихованню історичної пам’яті, патріотичних почуттів.
Формуванню національної та громадянської свідомості сприяє знайомство з матеріалами про земляків, які прославили рідний край: «Наша Леся», «Нові розгадки таємниць Запруддя», «Петро Антонович Косач і Камінь - Каширський», «Зоря поліського краю Олександра Кондратович», «Тарас Шевченко і Волинь», «Зоря тернистої долі» (про Євгенія Шабліовського), «Знатні люди нашого краю», «У пам'ять про загиблих», «З когорти нескорених», «УПА на Камінь - Каширщині» (свідчення очевидців), «Волинсько-польський конфлікт» (свідчення очевидців), «Славетні за партою».
Виявити, зібрати, зберегти та надати в користування всі матеріали, пов’язані з рідним краєм, є одним з найважливіших аспектів моєї роботи. Історія «малої батьківщини» завжди по-особливому мене цікавила.
Під моїм керівництвом на базі шкільної бібліотеки було реалізовано ряд краєзнавчих проектів. «Моя рідна школа: минуле і сьогодення» – це перша науково - дослідницька робота, створена бібліотечним активом. До речі, даний проект є довготривалим. Робота над ним продовжується й сьогодні, адже школа завжди жила, живе і житиме новим, цікавим, незвіданим.
Пріоритетним напрямком діяльності бібліотеки є формування в учнів дбайливого ставлення до підручників та навчальної книги.
Адміністрацією школи видано наказ і розроблено заходи щодо організації і проведення шкільного конкурсу «Найкращий підручник». Цим наказом затверджено оргкомітет, до складу якого входять члени батьківського комітету, групи читацького активу, які організовують рейди-перевірки стану збереження підручників, підводять підсумки, результати оголошують два рази на семестр на загальношкільних лінійках, у шкільній пресі. Дане питання обговорюється також на класних та загальношкільних батьківських зборах. Глибокий аналіз збереження підручників по класах та рівня читаності учнів робиться інформаційно-аналітичним центром під час підведення підсумків конкурсів «Найкращий підручник», «Найкращий читач», переможці яких нагороджуються грамотами. Оформлено стенд «Кращі читачі».
Як бібліотекар проводжу наочну пропаганду бібліотечного фонду, оформляючи книжкові виставки. Кожна така виставка – це мій погляд на світ, мій життєвий досвід.
Особливий інтерес виявили школярі до матеріалів виставок:
 |
| Презентація матеріалів книжкової виставки |
Наша Камінь-Каширська земля – маленька частина великої Української держави. Ми любимо свою землю, без неї не уявляємо життя. Тож сьогодні намагаємося глибше і краще її пізнати.
Краєзнавство – якраз та галузь науки, що допомагає поглибити знання учнів про рідну землю. На базі шкільної бібліотеки юні краєзнавці проводять різноманітну роботу: шукають історичні документи й архівні матеріали, вивчають культуру і побут, народну творчість, укладають географічні, історичні, етнографічні описи свого краю. Краєзнавчу діяльність організовую у таких напрямках:
1. Історичне краєзнавство.
2. Літературне краєзнавство.
Велику увагу приділяю популяризації літератури про рідний край. Допомагає розібратися у вирі книг краєзнавча картотека, розділи якої постійно поповнюються. Краєзнавчий матеріал знаходжу у виданнях місцевої преси, обласних і районних газетах, довідниках та інших періодичних джерелах.
Інформаційно-методичне забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей реалізую також через систематичне поповнення матеріалами тематичних папок. Відкриває перед учнями незнані сторінки минулого папка «До джерел волинської геральдики». Зміст її сприяє вихованню історичної пам’яті, патріотичних почуттів.
Формуванню національної та громадянської свідомості сприяє знайомство з матеріалами про земляків, які прославили рідний край: «Наша Леся», «Нові розгадки таємниць Запруддя», «Петро Антонович Косач і Камінь - Каширський», «Зоря поліського краю Олександра Кондратович», «Тарас Шевченко і Волинь», «Зоря тернистої долі» (про Євгенія Шабліовського), «Знатні люди нашого краю», «У пам'ять про загиблих», «З когорти нескорених», «УПА на Камінь - Каширщині» (свідчення очевидців), «Волинсько-польський конфлікт» (свідчення очевидців), «Славетні за партою».
Виявити, зібрати, зберегти та надати в користування всі матеріали, пов’язані з рідним краєм, є одним з найважливіших аспектів моєї роботи. Історія «малої батьківщини» завжди по-особливому мене цікавила.
Дослідити історію перебування Тараса Шевченка на Волині ставили перед собою завдання школярі під моїм керівництвом, працюючи над проектом «Наукова подорож Тараса Шевченка на Волинське Полісся.
Учні виявили, які безцінні духовні знахідки отримав Тарас Шевченко на волинській землі; дослідили інформацію про реставраційні роботи Кобзаря у храмах сіл Секунь і Вербка, з’ясували, у яких творах Тарас Шевченко передав своє враження від перебування на Волині.
Згодом на основі даної роботи було проведено
конференцію «Наукова подорож Шевченка на Волинське Полісся». (Додаток 1)
Проведена робота сприяла формуванню почуття гордості за свою маленьку батьківщину, котра теж стала причетною до творчої долі генія нашої землі Т.Г.Шевченка, до творення великої історії України-неньки.
Нещодавно на території школи було відкрито меморіальну дошку випускнику школи – доктору наук Гарбарчуку Володимиру Івановичу. Це стало підсумком роботи бібліотечного активу над проектом «Геніальний вчений поліського краю. За мету вони поставили дослідити життєвий шлях і наукову діяльність нашого земляка, вченого зі світовим іменем, доктора технічних наук, професора, академіка Української академії наук Володимира Івановича Гарбарчука.
Вчений світ знав його як талановитого кібернетика, знавця інформатики, фізика-математика. Він був автором багатьох наукових праць. Найзначнішою є праця «Кібернетичний підхід до проектування систем захисту інформації», яку Володимир Іванович написав у співавторстві з кількома вченими. Дану роботу цінують у всьому світі. У США та Японії широко використовують авторський винахід В.І. Гарбарчука з удосконалення кривошипно - шатунного механізму. На жаль, про цього геніального науковця більше знають у світі, як у нас, на його батьківщині.
Тож я поставила перед пошуковою групою наступні завдання:
Бібліотечний актив провів немалу дослідницьку роботу і, вважаю, досяг поставленої мети. Проте життя Володимира Івановича Гарбарчука – це книга, яку ще треба прочитати. Зроблено лише перші кроки до дослідження його творчого шляху.
Це лише маленький початок. Юні пошуковці працюватимуть і далі, адже наш земляк ніколи не зупинявся на досягнутому, а вперто йшов уперед до мети. (Додаток2)
Сприяє розвитку творчо обдарованих дітей робота драматичного гуртка при шкільній бібліотеці. Майже двадцять років керую ним. Скільки разів за цей час на шкільній сцені оживали перед глядачами картини минулого та сучасного, змальовані класиками нашої літератури!
Сьогодні юні актори знову пробуджують відчуття любові до рідної землі, повагу до свого народу, його історії, культури. Останнім часом гуртківці представили перед глядачами інсценізацію роману у віршах Ліни Костенко.
Юні актори створили на сцені ауру минулого, оживили Україну 17 століття. Діти по-своєму зуміли відчути високу душу талановитої піснярки Марусі Чурай. Вони довели, що Маруся – частка нашого народу, неповторна, одухотворена, творча особистість, яку намагається поглинути дріб’язковий, егоїстичний, безжальний світ. Україна — сильна й прекрасна країна, яка протягом століть прагне здобути свободу, державність, але цьому заважають інтриги сусідів і підступність своїх перевертнів. (Додаток 3)
Нещодавно на території школи було відкрито меморіальну дошку випускнику школи – доктору наук Гарбарчуку Володимиру Івановичу. Це стало підсумком роботи бібліотечного активу над проектом «Геніальний вчений поліського краю. За мету вони поставили дослідити життєвий шлях і наукову діяльність нашого земляка, вченого зі світовим іменем, доктора технічних наук, професора, академіка Української академії наук Володимира Івановича Гарбарчука.
Вчений світ знав його як талановитого кібернетика, знавця інформатики, фізика-математика. Він був автором багатьох наукових праць. Найзначнішою є праця «Кібернетичний підхід до проектування систем захисту інформації», яку Володимир Іванович написав у співавторстві з кількома вченими. Дану роботу цінують у всьому світі. У США та Японії широко використовують авторський винахід В.І. Гарбарчука з удосконалення кривошипно - шатунного механізму. На жаль, про цього геніального науковця більше знають у світі, як у нас, на його батьківщині.
Тож я поставила перед пошуковою групою наступні завдання:
Бібліотечний актив провів немалу дослідницьку роботу і, вважаю, досяг поставленої мети. Проте життя Володимира Івановича Гарбарчука – це книга, яку ще треба прочитати. Зроблено лише перші кроки до дослідження його творчого шляху.
Сприяє розвитку творчо обдарованих дітей робота драматичного гуртка при шкільній бібліотеці. Майже двадцять років керую ним. Скільки разів за цей час на шкільній сцені оживали перед глядачами картини минулого та сучасного, змальовані класиками нашої літератури!
Сьогодні юні актори знову пробуджують відчуття любові до рідної землі, повагу до свого народу, його історії, культури. Останнім часом гуртківці представили перед глядачами інсценізацію роману у віршах Ліни Костенко.
 |
| Інсценізація роману Ліни Костенко «Маруся Чурай» |
 |
| Шануємо мудре слово Сухомлинського |
Великий педагог промовляв
зі сцени до дітей, до їх людської гідності, звеличуючи ті найкращі паростки шляхетності, що народжують у серцях любов та повагу до ближнього. (Додаток 4)
 |
| Інсценізація оповідань Сухомлинського |
Наш народ завжди любив сміх, веселе слово. І хоч сьогодні твориться новітній,
«інтелектуальний гумор», завжди хочеться повертатися до джерел. Члени «Драматичного гуртка» неодноразово демонстрували і на шкільній, і на районній сцені майстерне читання усмішок Остапа Вишні.
 |
| Усмішку О.Вишні «Поширення кози серед населення» читають семикласники |
Лауреат районного конкурсу «Усміхнемось щиро Вишні»- Олександра Мацик
«Немає вищого гонорару,
як веселий блиск в очах народу», – писав у своєму щоденнику Вишня. І це справді так. Щиро сміються і дорослі, і малі, коли юні актори словами геніального гумориста розкривають проблеми, актуальні і для вчорашнього, і для сьогоднішнього дня.
 |
| Лауреат районного конкурсу «Усміхнемось щиро Вишні» Олександра Мацик |
Відчувається, що Остап Вишня любив рідну землю і свій народ так сильно, що це стає зрозумілим із його творів навіть тоді, коли йдеться про речі, здавалося б, дуже віддалені од цього високого поняття.
 |
| "Наталка Полтавка" на сучасний лад |
З іншого боку – співставлення двох крайнощів: зневаги до української культури в образі Возного і балакунського, ідіотичного націоналізму Виборного, вираженого славнозвісним гаслом «Україна – батьківщина слонів». Постановку було наповнено веселою народною музикою, піснями. Актори зуміли передати бурлескно-травестійний дух геніального твору. Глядачі зрозуміли, що рідну землю потрібно любити справжньою, дієвою любов’ю, потрібно прагнути до самовдосконалення, аби, змінивши себе, змінити долю України.
Плекаючи любов до українського слова, організовую свята рідної мови. Діти допомагають добирати цікаву інформацію і роблять це із задоволенням, бо тим самим збагачують свої знання, розвивають уміння працювати з додатковою літературою, творчо мислити.
До проведення свята долучаються старшокласники, учні середніх та молодших класів. Складаючи сценарій свята мови, звертаюся до історії нашого народу, бо в ній відбита мудрість віків і пам'ять тисячоліть, неосяжна душа народу – його мудрість, щедрість, труд і піт, радощі та печалі, його безсмертя. Головною ж метою свята рідної мови вважаю показати дітям красу та багатство рідного слова, сформувати бажання його вивчати.
Особливо великого значення надаю вихованню у дітей вміння цінувати життя на землі. Щороку традиційно 21 вересня проводжу загальношкільне Свято миру. Переконана, що потрібно зробити усе для того, аби учні прийшли до висновку: «Сьогодні найвірніша ознака могутності – не здатність починати війни, а здатність запобігати їм» (Енн О.).
21 вересня усі діти та працівники школи приходять з паперовими голубами на грудях – символом миру на землі.
21 вересня усі діти та працівники школи приходять з паперовими голубами на грудях – символом миру на землі.
На шкільному подвір’ї організовується конкурс малюнків на асфальті «Ми за мир в усьому світі». Діти із задоволенням проявляють свою фантазію. (Додаток 5).
Урок миру
Було поставлено конкретну мету: вчити дітей жити за законами добра та справедливості, умінню співвідносити свої інтереси з інтересами своїх товаришів, любити свою рідну землю, шанувати героїчні подвиги співвітчизників, і, головне, завжди прагнути миру.
Школярі активно готувалися до даного заходу. Необхідні матеріали шукали по різних джерелах інформації. Безперечно, користувалися засобами Іnternetу. Діти переглядали домашню періодику, а також газети «Літературна Україна», «Полісся», «Журавлик». По-особливому їх зацікавили вірші воїнів АТО.
Особливий акцент було зроблено на тому, що це свято проголошене як день відмови від насильства і припинення вогню в усьому світі. Воно покликане змусити людей не тільки задуматися про мир, а й зробити щось заради миру.
Проникливими віршами про війну, яка іде сьогодні на Сході
України, розпочали свій виступ діти. Із їхніх вуст щемливо звучали слова: «Герої не вмирають! Ми вистоїм!».
Хвилиною мовчання пом’янули присутні славних народних лицарів. У пошані схилили голови перед світлою пам’яттю тих, хто не схилив свої голови перед ворогом. Із сердечним співчуттям говорили школярі про своїх однолітків, які проживають на Сході України.
Словами молитви за неньку-Україну звернулися до Всевишнього учасники свята. Вони просили Бога, аби послав їм чисте небо над головою. «Ми голосуєм за мир на рідній своїй Батьківщині! Ми голосуєм за мир на вільній своїй Україні!» – такими емоційними словами закінчили діти Урок Миру. Тож нехай їхній голос почують усі ті, від кого залежить мир на цій землі! (Додаток 6).
Урок пам'яті
Урок пам’яті «Бабин Яр: без права на забуття» розкрив
суть трагедії Бабиного Яру як однієї із жахливих сторінок порушення права людини на життя, розкрив людино-ненависницьку політику нацизму.
Діти усвідомили, що масштаб цієї трагедії неможливо виміряти сухою статистикою, і тому дуже важливо, щоб світова спільнота за кожною цифрою побачила людське життя і в цілому усю людську цивілізацію, яку було поставлено під кулеметну чергу. Тож ця катастрофа має велике, планетарне значення. Учасники уроку пам’яті наголосили: «Малоймовірне може дуже швидко набути реальних, зловісних форм. Тому нехтувати уроками історії неприпустимо». (Додаток 7)
Уже для багатьох поколінь українців і не тільки українців Шевченко, Леся Українка означають так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про них знаємо, все розуміємо у їхній творчості. Та це лише ілюзія. Шевченко і Леся – невичерпні і нескінченні. Волею історії вони ототожнені з Україною і разом з буттям рідної держави продовжуються нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі.
«Бібліотеки – це скарбниці всіх багатств людського духу», – сказав колись Г. Лейбниц. Цю незаперечну істину намагаюся підтвердити своєю працею. Силою книги прагну впливати на розум та серця юного покоління, укріплювати їхню життєву позицію, прищеплювати любов до свого народу, рідної мови та культури.
